1. Прочитала тут цікаву думку про сприйняття часу - у дітей це "зараз, вже, в цей момент", а у дорослих - більше про вчора і завтра.
Походила день з роздумами про це, і зауважила, що я справді сприймаю все навколо більше через призму вже сформованих асоціацій/спогадів
2. "Якщо немає любові, то всихає життя не лише окремих людей, а й цілих міст"
3. Ще одна цікава думка: в дитинстві складно зрозуміти власні емоції (особливо в морально складних ситуаціях), а особливо ЩО з ними робити
Особисто для мене це було великою проблемою, яка дуже ускладнювала мені життя. І це одна з причин, чому я не сумую за дитинством взагалі
4. "Він навчився так поводитися ще змалку, коли батько наганяв на нього страх однією своєю присутністю, і щоб захиститися, хлопець привчив себе до стриманої усмішки, повільних спокійних рухів, відстороненості від усіх і усього навколо. Це допомагало йому тримати під контролем власний страх, а разом і з ним - бажання розідрати руками груди і вирвати серце"
Яяяяк я це відчула. Окрім всього переліченого, бажання роздерти собі грудну клітку мене переслідувало в підлітковому віці. Це буквально цитата з моїх занотованих "потоків свідомості" того часу
5. "Я говорила собі, що зрілість полягає в тому, щоб без зайвого хвилювання сприймати життя таким, яким воно є, щоб провести межу між щоденним досвідом і теоритичними знаннями, у тому, щоб навчитися бачити себе, пізнавати себе в очікуванні на великі зміни"
6. "...тепер мені подобалося чепуритися. Але іноді - особливо коли я чепурилася не просто, щоб справити гарне враження взагалі, а заради конкретного чоловіка - мені здавалося, що у цьому виряджанні (саме так я це назвала) є щось сміховинне. Навіщо всі ці зусилля, навіщо марнувати час на цей маскарад, якщо я могла робити щось інше. Які кольори мені личать, а які ні, які фасони роблять мене стрункішою, а які товстішою, який стиль підкреслює мої принади, а який приховує. Довгі, коштовні приготування. Перетворитися на стіл, накритий заради сексуального апетиту чоловіка, на добре приготовану страву, від якої в нього тектиме слинка. А ще страх не сподобатися, не мати гарний вигляд, не зуміти..."
7. "...під час вечері гість став звертатися до господаря дедалі більш глузливо, майже на межі образи, але з усмішкою на вустах, словами, які принижують, але ховаються за приязним тоном, так що неможливо обуритися, не виставивши себе по-смішному дражливим"
8. "Я змалечку збудувала сама для себе досконалий механізм пригнічення власних почуттів. Жодне з моїх справжніх бажань не одержувало гору, я завжди знаходила спосіб вгамувати будь-яку пристрасть"
...
9. "Як безладно ми жили, скільки наших уламків розносилося по світу, ніби жити - то означало розлітатися на друзки"
10. "Я давно усвідомила, що кожен пригадує минуле так, як йому приємніше. Навіть себе на такому ловлю. Але мене вразило, що можна дійти до того, щоб перекручувати факти й шкодити самому собі"
Походила день з роздумами про це, і зауважила, що я справді сприймаю все навколо більше через призму вже сформованих асоціацій/спогадів
2. "Якщо немає любові, то всихає життя не лише окремих людей, а й цілих міст"
3. Ще одна цікава думка: в дитинстві складно зрозуміти власні емоції (особливо в морально складних ситуаціях), а особливо ЩО з ними робити
Особисто для мене це було великою проблемою, яка дуже ускладнювала мені життя. І це одна з причин, чому я не сумую за дитинством взагалі
4. "Він навчився так поводитися ще змалку, коли батько наганяв на нього страх однією своєю присутністю, і щоб захиститися, хлопець привчив себе до стриманої усмішки, повільних спокійних рухів, відстороненості від усіх і усього навколо. Це допомагало йому тримати під контролем власний страх, а разом і з ним - бажання розідрати руками груди і вирвати серце"
Яяяяк я це відчула. Окрім всього переліченого, бажання роздерти собі грудну клітку мене переслідувало в підлітковому віці. Це буквально цитата з моїх занотованих "потоків свідомості" того часу
5. "Я говорила собі, що зрілість полягає в тому, щоб без зайвого хвилювання сприймати життя таким, яким воно є, щоб провести межу між щоденним досвідом і теоритичними знаннями, у тому, щоб навчитися бачити себе, пізнавати себе в очікуванні на великі зміни"
6. "...тепер мені подобалося чепуритися. Але іноді - особливо коли я чепурилася не просто, щоб справити гарне враження взагалі, а заради конкретного чоловіка - мені здавалося, що у цьому виряджанні (саме так я це назвала) є щось сміховинне. Навіщо всі ці зусилля, навіщо марнувати час на цей маскарад, якщо я могла робити щось інше. Які кольори мені личать, а які ні, які фасони роблять мене стрункішою, а які товстішою, який стиль підкреслює мої принади, а який приховує. Довгі, коштовні приготування. Перетворитися на стіл, накритий заради сексуального апетиту чоловіка, на добре приготовану страву, від якої в нього тектиме слинка. А ще страх не сподобатися, не мати гарний вигляд, не зуміти..."
7. "...під час вечері гість став звертатися до господаря дедалі більш глузливо, майже на межі образи, але з усмішкою на вустах, словами, які принижують, але ховаються за приязним тоном, так що неможливо обуритися, не виставивши себе по-смішному дражливим"
8. "Я змалечку збудувала сама для себе досконалий механізм пригнічення власних почуттів. Жодне з моїх справжніх бажань не одержувало гору, я завжди знаходила спосіб вгамувати будь-яку пристрасть"
...
9. "Як безладно ми жили, скільки наших уламків розносилося по світу, ніби жити - то означало розлітатися на друзки"
10. "Я давно усвідомила, що кожен пригадує минуле так, як йому приємніше. Навіть себе на такому ловлю. Але мене вразило, що можна дійти до того, щоб перекручувати факти й шкодити самому собі"