ESC

Вирішила для себе, що треба вести блог на час мого стажування в Туреччині. Як буває в цих випадках, початкова ідея захоплює, але плин часу поступово змиває це натхнення.
Сьогодні третій день мого перебування в Ґазіантепі, і які невеликі висновки я можу заключити:
- сісти в літак і вигулькнути приблизно в 2 500 км від дому в абсолютно чужих умовах з незнайомими людьми - це неймовірне відчуття. Відкидаючи думки про можливий ризик і всі інші неприємні речі, я таки прибула сюди, і все влаштувалося найкращим чином. На даний момент я щаслива, і повна того приємного відчуття, коли гостро відчуваєш, що справді живеш.
- велитеееенська кількість людей, з якими я перезнайомилася за ці кілька днів. просто величезна - мій абсолютний рекорд за такий короткий період часу :) і турецькі імена, не знаю, доведеться якось викручуватися :D
- уламки стереотипів. Хоч і Туреччина вважається мусульманською країною, молодь, з якою я спілкуюся, фактично повністю відторгає релігійні цінності і відкрито заявляє, що не вірить в це. На відміну від старших поколінь. Тут є дівчинка з Пакистану, отож я маю змогу порівнювати з розповідей про те, яке мусульманство в їхній країні. І поведінку теж. "Truth or dare" - вельми цікава гра в колі турків, бразилійки, пакистанки, з врахуванням розпивання української горілки з соком чи колою в процесі :) (уточнення - пакистанка алкоголь не вживає. через релігійні погляди). З нетерпінням чекаю прибуття інших стажерів з інших країн.
І більшість молоді вдягається як європейці. Рідко можна побачити жінок, які носять паранджу (закриває все обличчя і тіло), і невелика кількість носить хустки, які закривають волосся. Тому що волосся жінки - це табу за мусульманськими баченнями.
- погода. Коли я випитувала, який одяг мені брати, мене попередили, що тут "дуууже холодно". За відчуттями тут - український березень-квітень. Отож погодою я просто насолоджуюся, коли місцеві і стажери цукотять зубами. Встигла створити стереотип, що українці ніколи не мерзнуть :D
Отож, наступні півтора місяці обіцяють бути цікавими. Спробую продовжувати і не закидати ідею блогу ;)