(no subject)

Ще трохи думок. За цю добу почула щонайменше три розмови роздратованих перехожих дівчат, приблизно мого віку, з тематикою "Що??? Це Я винна???". І ця фраза повторювалась щоразу, якись збіг обставин, я відчуваю якесь дежавю, і мимоволі з посмішкою згадую свої, такі ж вияснення стосунків з цією ж фразою. Ех, ці сентименти.

Думки про творчість і творчих людей. Я читала Кафку ще давніше, але раптово мені спало на думку, що його творіння занадто, просто надзвичайно відверті. Виставляти так напоказ свої комплекси і страхи, бррр, на це потрібна божевільна відвага.
Я ще й купила збірку з його щоденниками і листами. Як говорить мій друг, читати такі речі огидно, бо це занадто особисте і без дозволу. Тепер я з ним погоджуюся. Але раз вже купила :D

«Я творю від нестачі гармонії». Такеші Кітано

Я побоююся письмеників, а, тим більше поетів. Саме через це.Особливо якщо це професія. Я навіть не знаю, це ж треба постійно себе тормошити на якусь писанину, а якщо пишеться саме по собі, то це ж вкрай потребує співчуття - думки не те що мурахи, а просто монстри? Хоча, можливо, це не завжди так.
Мінливі музи, пошуки натхнення і неспокій. Це ж... *ноу-ноу-ноу*

Недавно моя знайома, вперше побачивши мою кімнату, ненавмисно сказала: "Видно, що тут живе творча людина."
Я *подумки і з легким відчаєм*: "Я ж цим борюся хДД" 

Хоча б з руйнівною її дією :)