Oct. 1st, 2011
- Заходь. Але зніми взуття. Хоча тут і досить брудно.
Не зрозумівши, що ти маєш на увазі, проходжу. Тіло сковує незручність, таке буває, коли одягаєш весняну куртку замість зимової, де руки були у величезних кишенях.
Озираю кімнати. Тіні бігають, наче таргани. Схоже на те, що їм здається незручною моя присутність…
- Ей, де ти там застрягла? Чай вже на столі!
Кидаю останній погляд на тіні, вони радісно хапають його і роздирають між собою.
Наближаюся до кухні. Ти так розкидаєшся тим побутовим приладдям, що гамір бігає по цілому дому. Бігає, заповзає у вуха.
Сідаю. Беру в руки чашку. Вона тремтить.
- Заглянь. Не бійся. Вона так вітає нових гостей.
Нахиляюся над чаєм. Тепер мої руки тремтять уже разом з чашкою.
- Ну? Що ти бачила?
Я заплющую очі. «Що ти бачила? Що ти бачила?..»
- Мій сон. Твоя підсвідомість.
Тіні вирують.
- Тобто ми ще не зникнемо?..
Глянула вниз. Одна з них обкрутилася навколо ноги. Жахливе відчуття, відчувати на собі тінь…
- У всякому разі не загубимося.
(Написано: 8 березня 2010 о 23:03)
Не зрозумівши, що ти маєш на увазі, проходжу. Тіло сковує незручність, таке буває, коли одягаєш весняну куртку замість зимової, де руки були у величезних кишенях.
Озираю кімнати. Тіні бігають, наче таргани. Схоже на те, що їм здається незручною моя присутність…
- Ей, де ти там застрягла? Чай вже на столі!
Кидаю останній погляд на тіні, вони радісно хапають його і роздирають між собою.
Наближаюся до кухні. Ти так розкидаєшся тим побутовим приладдям, що гамір бігає по цілому дому. Бігає, заповзає у вуха.
Сідаю. Беру в руки чашку. Вона тремтить.
- Заглянь. Не бійся. Вона так вітає нових гостей.
Нахиляюся над чаєм. Тепер мої руки тремтять уже разом з чашкою.
- Ну? Що ти бачила?
Я заплющую очі. «Що ти бачила? Що ти бачила?..»
- Мій сон. Твоя підсвідомість.
Тіні вирують.
- Тобто ми ще не зникнемо?..
Глянула вниз. Одна з них обкрутилася навколо ноги. Жахливе відчуття, відчувати на собі тінь…
- У всякому разі не загубимося.
(Написано: 8 березня 2010 о 23:03)