(no subject)

Мабуть, зараз - це суміш минулого і майбутнього? Як ці кружельця, що частково заповнюють один одного.

Враження, наче життя у всіх своїх проявах розклалося на маленькі частинки, і я відчуваю, як живу нескінченними кількостями реальностей і особистостей.
Є певні види відвертостей і близькостей.
Але про це пізніше.

Ця картинка частково виражає мій стан

(no subject)

М'якість і коливання, наче ранкове море. Я заплющую очі і розплющую їх за кілька секунд. Я навіть не підозрюю, можливо, я просто розгубилася і забула дорогу до поверхні, де починається реальність.
Повертаючись до спогадів, перемішуючи їх наче колоду карт, натягуючи на пальці наче нитки і потираючи їх, створюючи нерозв'язні вузли з тим, що відбувається зараз і може відбуватися потім.
Я відчуваю посмикування кінцівок, яке мені не підвласне - доволі незатишно від думки, що власне тіло може бути поза твоїм контролем.
Коли ти тримаєш фокус на чомусь, все інше стає розмитим. Пам'ятай це.
Є щось вкрай трепетливе в тремтінні людських вій. Коли вдивляєшся в чуже обличчя і жадібно розглядаєш його і поволі відчуваєш, як м'язи обличчя розпливаються в посмішці.
Але зараз ти просто лежиш, день десь дозріває за вікном і ти поволі виринаєш зі сну в реальність, наче з води. Важко зітхнеш. І день почнеться знову.