(no subject)

Мабуть, ти стежиш за моїми рухами з такою ж неуважністю, як я за твоїми. Блякле світло, м’який шум знадвору і відчуття того, що час невпинно втікає. Сутінки повільно огортають кімнату, розчиняючи нас з тобою у своїй густині. Я відчуваю спрагу і твоє мовчання, щось невловиме і надто невиразне висить у повітрі і тривожить мене. Твій погляд звернений на стіни, вираз обличчя задуманий і ледь-ледь напружений, що видають твої брови і зморшки навколо очей.
Силуети речей, твоя присутність поруч і повне безсилля.
Ми ніколи не дізнаємося, як це було насправді.