...інус

"Постаті будинків плачуть до мене, я відвертаю від них своє скривлене сумом обличчя."


Це я хотіла написати вчора. Вчора було непоганим, кращим, ніж позавчора.

Коли я дивлюсь на чужі обличчя, мені хочеться блювати. Коли я думаю про думки наперед, мені хочеться блювати. Коли я думаю про чуже тепло, яке я отримую, мені хочеться блювати. Так-так, вже зрозуміло, всеосяжний приступ нудоти.

В моїй голові.
?

Стан відчаю змінено на стан апатії. Якби я читала це вголос перед камерою, це була б напівосвітлена кімната, я би сиділа в білій майці з тонкими шлейками. Кинула б в екран останню тезу і знуджений погляд - вимкнула рукою камеру, потягнувшись до екрану.