Напіввимушено

Лови мене, простір. ааааааааааааааа *останнє набралося випадково, але як вдало!*

Натхнення втекло від мене, натомість бажання спати повільно накопичується, концентруючись в руках і повіках.

Де ти, злови мене... Мені так тебе бракує.

Допиваю залишки шампанського. Champagne. Так промовисто. З кружки шоколадного кольору.

Коли стукне вісімнадцять, урочисто куплю вина і заливатимуся сумом. Знаю, що ти цього не схвалюєш. Від цього стає ще сумніше.

Всередині все розбито.

Мене підводить моє сприйняття речей.