Моменти.

Ааааааа.. яка палка емоція – роздратування!
Хочеться шматувати, роздирати, знищувати все, що попадається на очі, під руки, під ноги і у вуха! Моменти, коли от-от закипить чайник, вибухне вулкан, зірветься бомба!
Пальці судомляться в нетеперпінні, губи кусаються зубами, зуби облизуються язиком, язик нервово торкає піднебіння, мозок пульсує, а думки жеруть тіло, наче мурахи!
Все-все, світло, звук, дотик – усі і усе це фактори, які вбивають мене, змушують роздерти себе зсередини, розділитися навпіл, вивернутися навиворіть, відгризти нігті, пальці, руки!
Кров лине до голови, кров бігає по тілу, як навіжена, торкається берегів, відштовхується і біжить далі, в мене грутиться голова, світ крутиться навколо мене, він і так крутиться, і я разом з ним, і ми крутимося у шалену танку - чи то розлітаючись на всі сторони, чи то просто стоячи на місці.
Моменти. Мені вже краще.