Статус кво?

Я переживаю кризу особистості. Періодами, досить давно. Останнім часом якось гостро.
Хронічність з загостреннями?

Я перебільшую.

Насправді, просто друкую цей текст без будь-якої цілі, і чую крики-розмови маладьожі за вікном. Інколи це потрібно, дати впорядкуватися думкам.
Я аналізую, я комплексую і набридаю сама собі.

Роздумую про відносність і випадок, статичність і динамічність, бажання і стереотипи.
Про спалені мости. І парадокси.

Ще вимальовую в своїй уяві короткометражки.